З агрономічної точки зору ріпак – гарний попередник, який позитивно впливає на фізико-хімічні властивості ґрунту. Він покращує його фітосанітарний стан щодо кореневих гнилей зернових колосових культур та різного роду плямистостей на 15-20%. За рахунок специфіки ризосфери та кореневого обміну речовин ріпак збільшує кількість розчинних форм фосфору, посилює накопичення органічних речовин в орному шарі, покращує аерацію ґрунту.
Звичайно у фокусі уваги агровиробників, в першу чергу, шкідники та хвороби. У боротьбі з ними відпрацьовуються технології захисту та використовуються надійні ЗЗР, завдяки яким можна отримати високі врожаї. Тому інколи система живлення відходить на другий план, що може значно вплинути на врожайність.
Варто зазначити, що вносити більше добрив – це не означає отримати кращий результат. Головна задача при розробці системи живлення – забезпечити оптимальне співвідношення елементів для формування високоякісного врожаю озимого ріпаку https://masseeds.ua/nasinnya/nasinnya/ozimiy-ripak. Неможливо одночасно при посіві внести всі необхідні елементи у повному обсязі. В залежності від фаз розвитку, динаміка споживання основних елементів живлення корелюється в різних співвідношеннях, на які варто також звернути увагу.
Норми внесення мінеральних добрив залежать від багатьох факторів, серед яких основними є:
попередник;
родючість ґрунту та його агрохімічні показники;
програмований рівень врожайності.
Активність споживання елементів живлення коливається навіть в залежності від способу основного обробітку ґрунту та обраного типу добрива (табл.2).
Тому при виборі технології та механізму живлення необхідно враховувати дуже багато факторів та пам’ятати, що нераціональне використання добрив може призвести не тільки до відсутності ефекту, але й спричинити негативні наслідки.
Насіння ріпаку особливо цінне за рахунок вмісту білків та жирів. Як головні мінеральні складові білку, азот і сірка мають найважливіше значення. Азот є основою формування вегетативної маси та високої продуктивності посівів. Серед різних форм азотних добрив рекомендовані для осіннього застосування аміачні, а для весняного – аміачно-нітратні форми. Проте, за недостатнього рівня фосфорно-калійних добрив, ефективність азотних добрив різко зменшується. А надмірне азотне живлення в осінній період посилює накопичення води в тканинах, погіршує процес загартування рослин. Підвищити ефективність засвоєння мінеральних добрив та зимостійкість ріпаку допоможе внесення мікродобрив по вегетації.
Как вам статья?
